У дослідженні проаналізовано вікові відмінності мотиваційного потенціалу самореалізації обдарованої молоді. Вибірку склали респонденти з високим рівнем обдарованості, які потребували цілеспрямованої психологічної підтримки та стимулювання навчальної мотивації, мотивації до подолання труднощів і постановки цілей. Мотиваційний потенціал розглядався як ресурс розвитку та реалізації здібностей у різних сферах життєдіяльності. Метою дослідження було емпіричне виявлення та аналіз вікових відмінностей мотиваційного потенціалу самореалізації обдарованої молоді. Для досягнення мети було застосовано п’ять психодіагностичних методик: «Ресурси» Н. Водоп’янова, «Копінг-стратегії» Д. Амірхан, «Мотивація успіху та страху перед невдачами» А. Реан, авторську анкету «Навчальна мотивація», а також «САТ» Е. Шостром. Результати емпіричного дослідження подано у вигляді таблиці із зазначенням вікових відмінностей за критеріями Ф. Фішера та Т. Стьюдента, середніх значень і стандартних відхилень, а також з інтерпретацією отриманих показників. Встановлено, що у юнаків і дівчат старшого шкільного віку рівень мотиваційного потенціалу самореалізації є вищим, ніж у підлітків. Для старшої групи більш характерні такі мотиваційні тенденції, як уявлення про природу людини, самоповага, гнучкість поведінки, ціннісні орієнтації, часова орієнтація, орієнтація на професійну реалізацію, успішність у навчанні, мотивація на уникнення невдач, креативність, пізнавальні потреби та синергія. У підлітковому віці домінують інші мотиваційні орієнтації: мотивація престижу, соціальна значущість, зовнішня негативна мотивація, потреба у підтримці, сензитивність, уникнення проблем, соціальна підтримка, відсутність чіткої мотивації, самокритичність і мотивація досягнення успіху. Практичне значення отриманих результатів полягає у визначенні вікових психологічних бар’єрів та перешкод, що впливають на самореалізацію обдарованих, а також у можливості використання даних для розробки програм консультативно-терапевтичної та тренінгової роботи
віковий діапазон; диференціація; середнє значення; стандартне відхилення; критерії Ф. Фішера та Т. Стьюдента