Pan, H., & Chekal, L.
(2024).
Self-efficacy in educational contexts: A comparative analysis of global perspectives.
Humanities Studios: Pedagogy, Psychology, Philosophy,
12(1),
180-187.
https://doi.org/10.31548/hspedagog15(1).2024.180-187
У даному багатоаспектному дослідженні подано обгрунтування вирішальної ролі самоефективності в освітньому досвіді студентів. Особливо наголошено на значенні самоефективності студентів в контексті зростаючої глобальної мобільності та різноманітності освітніх середовищ. Основна увага роботи зосереджена на розумінні того, як різні освітні середовища - від вільних демократій до більш контрольованих суспільних структур,- формують та впливають на самоефективність студентів. У дослідженні підкреслено, що самоефективність, визначена як віра індивіда у власну здатність досягти успіху в певних ситуаціях або завданнях, - є фундаційною детермінантою того, як студенти спілкуються у своєму освітньому середовищі, як долають щоденні виклики та досягають академічних та особистих цілей. Завдяки детальному аналізу останніх досліджень у сфері освітньої психології та соціології у даній роботі подано тлумачення сучасних концепцій та теорій, які торкаються зазначеної проблематики. Передусім йдеться про соціальну когнітивну теорію Альберта Бандури. Це дозволяє забезпечити грунтовний фреймворк для розуміння процесу розвитку в студентів готовності спиратись на власні здібності. У даному дослідженні висвітлюються складні взаємозв'язки між самоефективністю та академічними досягненнями студентів. При цьому послідовно розгорнуто контекст впливу самоефективності не тільки на академічні результати студентів, але й на їхню мотивацію та наполегливість,- особливо в іноземних академічних умовах. Результати даної роботи доводять, що освітні середовища значно впливають на розвиток самоефективності студентів. Студенти, які навчаються у більш відкритих та підтримуючих освітніх практиках, типових для вільних демократій, часто демонструють вищі рівні самоефективності. Навпаки, студенти в більш контрольованих освітніх системах стикаються з викликами у розвитку самоефективності через обмежувальні академічні середовища. Дане дослідження також демонструє життєво важливу роль культурних, соціальних та освітніх структур у формуванні готовності студентів спиратись на власні здібності та розвивати їх. Зрештою, дане дослідження висвітлює вирішальну роль освітніх середовищ у формуванні самоефективності студентів. Воно обгрунтовує необхідність освітніх практик, які виокремлюють та підтримують різноманітні потреби студентів, сприяючи розвитку почуття автономії, компетентності та стійкості. У зв'язку з тим, що світ стає все більш взаємопов'язаним, надзвичайно важливо, щоб освітні системи адаптувались до розвитку самоефективності в студентів, готуючи їх до впевненого та кваліфікованого подолання складних глобальних викликів
самоефективність，освітні середовища，глобальна мобільність，психологічна теорія，соціологічні перспективи，міжнародна освіта，культурна адаптація，академічні досягнення，порівняльний аналіз
1. Bandura, A. (1997). Self-efficacy: The exercise of control. New York: W.H. Freeman.
2. Zimmerman, B.J. (2000). Self-efficacy: An essential motive to learn. Contemporary Educational Psychology, 25(1), 82-91.
3. Pajares, F. (1996). Self-efficacy beliefs in academic settings. Review of Educational Research, 66(4), 543-578.
4. Schunk, D.H., & Pajares, F. (2002). The development of academic self-efficacy. In A. Wigfield & J.S. Eccles (Eds.), Development of achievement motivation (pp. 15-31). San Diego: Academic Press.
5. Eccles, J., & Wigfield, A. (2002). Motivational beliefs, values, and goals. Annual Review of Psychology, 53, 109-132. doi: 10.1146/annurev.psych.53.100901.135153.
6. Deci, E.L., & Ryan, R.M. (1985). Intrinsic motivation and self-determination in human behavior. New York: Plenum.
7. Vygotsky, L. (1978). Mind in society: The development of higher psychological processes. Cambridge: Harvard University Press.
8. Bronfenbrenner, U. (1979). The ecology of human development: Experiments by nature and design. Cambridge: Harvard University Press.
9. Grolnick, W.S., & Ryan, R.M. (1987). Autonomy in children’s learning: An experimental and individual difference investigation. Journal of Personality and Social Psychology, 52(5), 890-898.
10. Cross, S.E., & Markus, H.R. (1994). Self-schemas, possible selves, and competent performance. Journal of Educational Psychology, 86(3), 423-438.
11. Hofstede, G. (1986). Cultural differences in teaching and learning. International Journal of Intercultural Relations, 10(3), 301-320.
12. Oyserman, D., Coon, H.M., & Kemmelmeier, M. (2002). Rethinking individualism and collectivism: Evaluation of theoretical assumptions and meta-analyses. Psychological Bulletin, 128(1), 3-72.
13. Triandis, H.C. (1995). Individualism & collectivism. Boulder: Westview Press.
14. Markus, H.R., & Kitayama, S. (1991). Culture and the self: Implications for cognition, emotion, and motivation. Psychological Review, 98(2), 224-253.
15. Greenfield, P.M. (1994). Independence and interdependence as developmental scripts. In P.M. Greenfield & R.R. Cocking (Eds.), Cross-cultural roots of minority child development (pp. 1-37). Hillsdale: Lawrence Erlbaum Associates.
16. Spencer-Rodgers, J., Williams, M.J., & Peng, K. (2010). Cultural differences in expectations of change and tolerance for contradiction: A decade of empirical research. Personality and Social Psychology Review, 14(3), 296-312.
17. Nisbett, R.E., Peng, K., Choi, I., & Norenzayan, A. (2001). Culture and systems of thought: Holistic versus analytic cognition. Psychological Review, 108(2), 291-310.
18. Ryan, R.M., & Deci, E.L. (2000). Self-determination theory and the facilitation of intrinsic motivation, social development, and well-being. American Psychologist, 55(1), 68-78.
19. Gardner, H. (1983). Frames of mind: The theory of multiple intelligences. New York: Basic Books.
20. Sternberg, R. J. (1985). Beyond IQ: A triarchic theory of human intelligence. New York: Cambridge University Press.
21. Lave, J., & Wenger, E. (1991). Situated learning: Legitimate peripheral participation. Cambridge, UK: Cambridge University Press.
22. Rogoff, B. (1990). Apprenticeship in thinking: Cognitive development in social context. New York, NY: Oxford University Press.
23. Csikszentmihalyi, M. (1990). Flow: The psychology of optimal experience. New York: Harper & Row.
24. Pintrich, P.R., & Schunk, D.H. (2002). Motivation in education: Theory, research, and applications. Upper Saddle River: Merrill Prentice Hall.
25. Dweck, C.S. (2006). Mindset: The new psychology of success. New York: Random House.