У статті досліджуються та аналізуються сутнісний і структурний аспекти проблеми базових компетентностей майбутніх перекладачів. Досліджується, узагальнюється та викладаються сучасні тенденції професійної підготовки конкурентоспроможних перекладачів в Україні. Визначаються терміни «професійна підготовка перекладачів» «конкурентоспроможний перекладач» і «професіонал конкурентоспроможних перекладачів».; обґрунтувати компоненти структури конкурентоспроможних перекладачів та виокремити педагогічні умови підготовки конкурентоспроможних перекладачів. Досліджуються ключові аспекти компетентностей, останні для успішної кар'єри викладачів філології, враховуючи сучасні вимоги та виклики в галузі освіти. відповідно, аналізуються мовні, методичні, педагогічні та наукові компетентності, які є місцем для ефективного викладання філологічних дисциплін. Стаття також досліджує структурні аспекти навчальних програм і планів навчання, спрямованих на формування базових компетентностей у майбутніх викладачів-філологів. Висвітлюється роль практичних занять, стадування та наукових досліджень у підготовці майбутніх викладачів, а також можливість їх впровадження в навчальний процес. Дослідження підсумковує висновки про необхідність посилення уваги до розвитку базових компетентностей майбутніх викладачів-філологів у вищих навчальних закладах та вдосконалення навчальної програми для досягнення цієї мети. Аналізується важливість поєднання теоретичного навчання з практичним досвідом та науковою роботою для забезпечення якісної підготовки майбутніх викладачів-філологів та підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці. Зроблено висновок, що навчання перекладачів визначається як процес формування їхньої комунікативної компетентності, яка передбачає не лише засвоєння мови як засобу спілкування, навчання, самоосвіти та забезпечує вільне, законне, правильне та функціонально адекватне знання всіх видів мовленнєвої діяльності іноземною мовою на рівні близькому до носія мови
Базові компетентності, сутнісний аспект, cтруктурний аспект, проблема, педагогічна підготовка, філологічна освіта, компетентність викладача, сучасні вимоги до викладачів, підвищення кваліфікації, освітні стандарти, адаптація до змін в освітній системі, професійний розвиток викладачів, методична підготовка, педагогічний досвід
1. Gysels, M., & Higginson, I. J. (2007). Interactive technologies and videotapes for patient education in cancer care: systematic review and metaanalysis of randomized trials. Supportive care in cancer, 15(1), 7-20.
2. Hennessy, S., Dragovic, T., & Warwick, P. (2018). A researchinformed, school-based professional development workshop program to promote dialogic teaching with interactive technologies. Professional Development in Education, 44(2), 145-168.
3. Kademiya, M. (2013). Use of interactive learning technologies. Theory and practice of social systems management, 3, 125-132.
4. Khan, A.W., & McWilliams, P. (1998). Application of interactive technologies in open and distance learning: An overview. Indian Journal of Open Learning, 7(1), 7-21.
5. Koval T. (2011). Interactive technologies for teaching foreign languages in higher educational institutions. Continuous professional education: theory and practice, 1, 86-92.
6. Lebedyk L. V., & Strelnikov, V. Yu. (2020). Interactive technologies for training future specialists in the field of social work. The image of a modern teacher, 4(193), 49-53.
7. Ostapchuk D. & Myronchuk N. M. (2014). Interactive methods of learning in higher educational institutions. Modernization of Higher Education in Ukraine and Abroad, 8, 140-143.
8. Radchenko, M. A. (2014). Interactive learning technologies in the professional formation of future specialists. Pedagogy of creative personality formation in higher and secondary schools, 34, 299-306.