Невпинна цифровізація освітньої галузі осучаснила потребу в осмисленні впливу великих мовних моделей на базі штучного інтелекту на професійну підготовку філологів-перекладачів. Використання означених технологій істотно модифікувало зміст і структуру освітніх компонентів, методику формування перекладацької компетентності і вимоги до сучасного перекладача відповідно до потреб ринку. Мета наукового дослідження – вивчення ролі використання великих мовних моделей на основі штучного інтелекту у процесі професійної підготовки майбутніх-філологів перекладачів. Методологічним підґрунтям наукової розвідки слугували методи критичного аналізу наукових джерел з досліджуваної проблематики, порівняння освітніх практик. Результати дослідження засвідчили, що використання великих мовних моделей для навчання іноземних мов і перекладу сприяло персоналізації навчання, покращенню точності і якості перекладу, самоосвіті студентів, розвитку у них критичного мислення та автоматизації процесу оцінювання результатів їхньої успішності. Водночас виявлено низку викликів і ризиків у застосуванні означених технологій в освітньому процесі: неточний переклад, безпосередня залежність від технічної інфраструктури, недотримання принципів академічної доброчесності, недостатня ефективність у формуванні перекладацької компетентності, особливо загальноосвітніх фонових знань. Також встановлено, що ефективність використання великих мовних моделей значною мірою залежить від рівня цифрової грамотності студентів і педагогічного супроводу їх застосування в освітньому процесі. Наголошено на необхідності формування навичок відповідального й етичного використання інструментів штучного інтелекту як складника професійної підготовки майбутніх перекладачів. Практичне значення отриманих висновків полягає у визначенні шляхів інтеграції великих мовних моделей у професійну підготовку майбутніх філологів-перекладачів
цифрова компетентність; інформаційні технології; нейронний машинний переклад; перекладознавство; критичне мислення; освітній процес; штучний інтелект