Гуманітарні студії: педагогіка, психологія, філософія

Парадипломатія як освітня стратегія протидії інформаційним загрозам в іншомовній підготовці політологів-міжнародників

Оксана Сніговська
Завантажити статтю
Анотація

Актуальність теми зумовлена посиленням інформаційної війни та зростанням ролі субнаціональних акторів у міжнародному просторі, що вимагає переосмислення освітніх стратегій у сфері міжнародних відносин. Мета роботи полягала в теоретичному обґрунтуванні освітнього підходу, орієнтованого на використання парадипломатичних практик як дидактичного ресурсу для формування фахової стійкості здобувачів вищої освіти до дезінформації та пропаганди. У дослідженні застосовано комплекс методів, зокрема структурно-функціональний аналіз, міждисциплінарне моделювання і контент-аналіз інформаційного середовища. Результати дослідження показали, що парадипломатія як форма зовнішньої діяльності регіональних і муніципальних суб’єктів може ефективно доповнювати класичну дипломатію в умовах гібридних загроз завдяки своїй гнучкості, оперативності й здатності до мережевого впливу. Встановлено, що така діяльність має значний потенціал у поширенні правдивої інформації, зміцненні культурних зв’язків, формуванні позитивного іміджу держави. Здійснено концептуалізацію парадипломатії як дидактичного інструменту, інтегрованого в іншомовну професійну підготовку фахівців-міжнародників. Запропоновано практичні кроки інтеграції парадипломатичного контенту в освітній процес, що базується на розвитку критичного мислення, аналітичних навичок, цифрової та медіаграмотності. Обґрунтовано доцільність включення тематичних блоків, пов’язаних із парадипломатичною діяльністю, до навчальних програм із міжнародних відносин і політології, зокрема в контексті вивчення іноземних мов як засобу міжкультурної взаємодії та комунікаційної безпеки. Практична значущість дослідження полягала у створенні підґрунтя для розроблення інноваційних освітніх стратегій, здатних забезпечити якісну підготовку нової генерації політологів-міжнародників, адаптованих до викликів глобального інформаційного простору та здатних реалізовувати стратегії публічної дипломатії на локальному рівні

Ключові слова

професійна освіта; культурологічний підхід; іноземна мова в дипломатії; міжкультурна комунікація; міждисциплінарний підхід; медіаграмотність

ЦИТУВАТИ
Snigovska, O. (2025). Paradiplomacy as an educational strategy for countering information threats in foreign language training of political scientists specialising in international relations. Humanities Studios: Pedagogy, Psychology, Philosophy, 13(4), 32-52. https://doi.org/10.31548/hspedagog/4.2025.32
Використані джерела
  1. Aguirre, I. (1999). Making sense of paradiplomacy? An intertextual inquiry about a concept in search of a definition. Regional & Federal Studies, 9(1), 185-209. doi: 10.1080/13597569908421078.
  2. Amirov, A.O. (2021). Paradiplomacy in Ukraine’s foreign policy choice: “Fifth wheel” or accelerator of European integration? Politicus, 4, 14-19. doi: 10.24195/2414-9616.2021-4.2.
  3. Cornago, N. (1999). Diplomacy and paradiplomacy in the redefinition of international security: Dimensions of conflict and co-operation. Regional & Federal Studies, 9(1), 40-57. doi: 10.1080/13597569908421070.
  4. Cornago, N. (2010). On the normalization of sub-state diplomacy. Regional Sub-State Diplomacy Today, 5, 11-36. doi: 10.1163/ej.9789004183575.i-210.5.
  5. de Andrade Gama, I., & Możgin, W. (2021). Media literacy and its role in countering hybrid warfare (the case of Ukraine). Future Human Image, 15, 4-13. doi: 10.29202/fhi/15/1.
  6. Duchacek, I.D. (1984). The international dimension of subnational self-government. Publius: The Journal of Federalism, 14(4), 5-31. doi: 10.1093/oxfordjournals.pubjof.a037513.
  7. Duchacek, I.D. (1990). Perforated sovereignties: Towards a typology of new actors in international relations. In H.J. Michelmann & P.Y. Soldatos (Eds.), Federalism and international relations: The role of subnational units (pp. 1-33). Oxford: Oxford University Press. doi: 10.1093/oso/9780198274919.003.0001.
  8. Happaerts, S. (2012). Are you talking to us? How subnational governments respond to global sustainable development governance. Environmental Policy and Governance, 22(2), 127-142. doi: 10.1002/eet.1577.
  9. Happaerts, S., van den Brande, K., & Bruyninckx, H. (2011). Subnational governments in transnational networks for sustainable development. International Environmental Agreements: Politics, Law and Economics, 11, 321-339. doi: 10.1007/s10784-010-9128-4.
  10. Holovko, I.K. (2017). Approaches to the interpretation of the definitions “regionalization” and “paradiplomacy” in modern academic discourse. Politicus, 6, 122-127.
  11. Hrachevska, T.O. (2014). Paradiplomacy as a component of regionalization processes at the present stage. Scientific and Theoretical Almanac Hrani, 17(12), 77-82.
  12. Huijgh, E. (2010). The public diplomacy of federated entities: Examining the Quebec model. The Hague Journal of Diplomacy, 5(1-2), 125-150. doi: 10.1163/1871191X-05010106.
  13. Issundari, S. (2018). Paradiplomacy and Indonesian public diplomacy. In Proceedings of the 5th international conference on community development (AMCA 2018) (pp. 156-159). Dordrecht: Atlantis Press. doi: 10.2991/amca-18.2018.44.
  14. Issundari, S., & Yani, Y.M. (2024). Mapping the development of paradiplomacy research through bibliometric analysis. Intermestic: Journal of International Studies, 9(1), 157-177. doi: 10.24198/intermestic.v9n1.6.
  15. Keating, M. (2000). Paradiplomacy and regional networking. In Forum of federations: An international federalism (pp. 1-10). Ontario: Forum of Federations.
  16. Kukucha, C.J. (2004). The role of the provinces in Canadian foreign trade policy: Multi-level governance and sub-national interests in the twenty-first century. Policy and Society, 23(3), 113-134. doi: 10.1016/S1449-4035(04)70040-5.
  17. Kuznetsov, A. (2014). Theory and practice of paradiplomacy: Subnational governments in international affairs (1st ed.). London: Routledge. doi: 10.4324/9781315817088.
  18. Matthews, M.R. (2023). Cultural studies in science education: A philosophical appraisal. Journal of Cultural Studies, 6(2), 199-213. doi: 10.1177/20966083231173721.
  19. Mietule, I., Hushko, S., Maksymova, I., Purii, H., & Kulishov, V. (2024). Study of the modern paradigm of educational diplomacy: The case of Ukraine. Society. Integration. Education. Proceedings of the International Scientific Conference, 1, 745-753. doi: 10.17770/sie2024vol1.7833.
  20. Padalka, H.M. (2022). Transprofessional training of specialists in the system of higher art education. NPU Scientific Journal. Series 14: Theory and Methods of Art Education, 28(1), 3-7. doi: 10.31392/NPUnc.series14.2022.28.01.
  21. Pajtinka, E. (2017). Between diplomacy and paradiplomacy: Taiwan’s foreign relations in current practice. Journal of Nationalism, Memory & Language Politics, 11(1), 39-57. doi: 10.1515/jnmlp-2017-0003.
  22. Petrov, P., Vershyna, V., & Holovko, I. (2024). The role of public diplomacy and paradiplomacy as tools for strengthening political institutions in the digital dimension. Philosophy and Political Science in the Context of Modern Culture, 16(2), 215-221. doi: 10.15421/352462.
  23. Pryshlyak, O.Yu. (2019). Intercultural competence of future professionals in the context of leading theories of intercultural interaction. Scientific Bulletin of Mukachevo State University. Series “Pedagogy and Psychology”, 5(2), 40-42. doi: 10.31339/2413-3329-2019-2(10)/2-40-42.
  24. Reinsberg, B., & Dellepiane, S. (2022). The domestic sources of sub-state foreign policymaking: Determinants of subnational development cooperation across European regions. Journal of European Public Policy, 30(5), 922-947. doi: 10.1080/13501763.2022.2055111.
  25. Setzer, J. (2015). Testing the boundaries of subnational diplomacy: The international climate action of local and regional governments. Transnational Environmental Law, 4(2), 319-337. doi: 10.1017/ S2047102515000126.
  26. Shevchenko, V.E. (2018). Fact-checking and verification in journalistic work. Obraz, 1(27), 140-153. doi: 10.21272/2415-8496-2018-1(27)-140-153.
  27. Sukhatska, D.Yu. (2022). Directions of organizational and functional support of public diplomacy in the public administration of Ukraine. Collection of Scientific Papers “Scientific Notes”, 27, 51-61. doi: 10.33111/vz_kneu.27.22.02.06.040.046.
  28. Tavares, R. (2016). Paradiplomacy: Cities and states as global players. Oxford: Oxford University Press.
  29. Waltman, L., van Eck, N.J., & Noyons, E.C.M. (2010). A unified approach to mapping and clustering of bibliometric networks. Journal of Informetrics, 4(4), 629-635. doi: 10.1016/j.joi.2010.07.002.
  30. Wendt, A. (1992). Anarchy is what states make of it: The social construction of power politics. International Organization, 46(2), 391-425. doi: 10.1017/S0020818300027764.
  31. Zamorano, M.M., & Morató, A.R. (2015). The cultural paradiplomacy of Barcelona since the 1980s: Understanding transformations in local cultural paradiplomacy. International Journal of Cultural Policy, 21(5), 554-576. doi: 10.1080/10286632.2014.943752.
  32. Zelenkauskaite, A. (2022). Bots, trolls, elves, and the information war in Lithuania: Theoretical considerations and practical problems. In J. Chakars & I. Ekmanis (Eds.), The Palgrave Macmillan series in international political communication (pp. 123-140). Cham: Palgrave Macmillan. doi: 10.1007/978-3-030-99987-2_7.