Shumilova, I.
(2024).
The guidance culture in the context of building society 5.0..
Humanities Studios: Pedagogy, Psychology, Philosophy,
12(2),
189-196.
https://doi.org/10.31548/hspedagog15(2).2024.189-196
Метою дослідження став аналіз розвитку освітньої політики, що має сприяти суттєвим соціальним покращенням, і все ще залишається основною проблемною сферою в більшості демократичних суспільств. У статті йдеться про освітні заклади та, зокрема, їх керівників, які мають протистояти викликам освіти в ХХІ столітті. Зазначено, що освітні заклади мають перетворитися на інституції для сприяння внутрішнім змінам, стимулювання соціальних перетворень і підготовки студентів до активної участі у все більш різноманітних, складних і динамічних спільнотах. Зосереджено увагу на освітніх менеджерах та лідерах, які мають бути агентами змін, громадськими лідерами та промоутерами соціального розвитку, виконуючи роль провідників, зокрема в рамках моделі п’ятикомпонентної спіралі і досягнення Цілей Сталого Розвитку ООН. Статтю присвячено аналізу феномена провідництва як нового етапу розвитку лідерства майбутніх менеджерів освіти в умовах побудови Суспільства 5.0. Отримані результати демонструють необхідність синергетичного моделювання концепції та програм розвитку культури провідництва у майбутніх менеджерів освіти, з включенням до «орбіти» цієї підготовки цілей сталого розвитку, досягнення соціальної справедливості, трансляції знань та інновацій у суспільстві, зміцнення основ м’якої сили країни на основі трансформаційного лідерства та глибокої усвідомленої особистої мотивації. Практична значимість дослідження полягає у можливості застосування викладених висновків та рекомендацій у процесі оптимізації вузівської підготовки майбутніх менеджерів освіти
керівництво освітою, менеджери освіти, лідерство, сталий розвиток
[1] Castelli, P., & Castelli, V. (2013). Social foundations of American education. Carolina Academic Press.
[2] Diem, J. (2015). The social and cultural foundations of education: The reader. Cognella Academic Publishing.
[3] Fullan, M. (1993). Change forces: Probing the depths of educational reform. Falmer Press.
[4] Hanson, M. (1975). The modern educational bureaucracy and the process of change. Educational Administration Quarterly, 11(3), 21-36.
[5] Hite, K., & Seitz, J. (2021). Global issues: An introduction. Wiley-Blackwell.
[6] Keyes, C., & Tanabe, S. (2016). Cultural crisis and social memory: Modernity and identity in Thailand and Laos. Routledge.
[7] Monroe, W. (2018). Educational guidance in high schools. Forgotten Books.
[8] Murphy, P. (2020). Universities and innovation economies. Routledge.
[9] Robbins, R., & Dowty, R. (2018). Global problems and the culture of capitalism. Pearson.
[10] Sarason, S. (1998). Political leadership and educational failure. Jossey-Bass.
[11] Sergiovanni, T. (1996). Leadership for the schoolhouse: How is it different? Why is it important? Jossey-Bass Publishers.
[12] Sergiovanni, T., et al. (2008). Educational governance and administration. Pearson.
[13] Sharma, Y. (2013). Foundations of educational guidance services and programs. Independently published.
[14] Shields, C. (2012). Transformative leadership in education: Equitable change in an uncertain and complex world. Eye on Education.
[15] Van Halderen, M., & Kettler-Paddock. (2011). Making sense of thought leadership. Rotterdam School of Management, Erasmus University.
[16] Ihnatovych, O.M. (Ed.). (2014). Vocational guidance: Textbook. Kirovohrad: Imex-Ltd.
[17] Zhadko, V., & Bidzilia, P. (2018). Guide and guidance in educational operations. Scientific Notes of Berdyansk State Pedagogical University, 2, 86-98.
[18] Hurman, T. (2006). Formation of the system of vocational orientation of students in U.S. secondary schools. Scientific Notes. Series: Pedagogy, 9, 108-114.