В статті продемонстровано умови формування соціальної програми Ренесансу та експліковано думку про те, що соціальним ідеалом цього періоду є незалежний від традиції та станових привілеїв господар життя, який самовизначався тільки завдяки власній активності та творчим потенціям. Постання цих настанов сприяло поступовому покращенню соціального статусу жінки. З цього часу вона перестає розглядатися як втілене зло, прояв якого у світі необхідно зупинити усіма можливими засобами, водночас не втрачає свого наперед визначеного покликання, яке реалізується через продовження роду. Така настанова сприяє подальшому розвитку патріархальних відносин та гендерної нерівності, подолання якої потребує докорінного переосмислення місця та ролі людини у світі
гендерні стереотипи, гендерна нерівність, гендерна рівність,соціальна програма, антропоцентризм, патріархальні відносини, Ренесанс, Реформація, гуманізм