Гуманітарні студії: педагогіка, психологія, філософія

Екологічна освіта як інноваційна педагогічна стратегія сталого розвитку: кейс-дослідження підготовки вчителів

Каріна Моложон
Завантажити статтю
Анотація

У статті представлено результати емпіричного дослідження потенціалу екологічної освіти як інноваційної педагогічної стратегії сталого розвитку в системі підготовки майбутніх учителів. Метою дослідження був аналіз ефективності серії гостьових лекцій за участю міжнародних країн (Європейського Союзу та Великої Британії) і українських практиків та дослідників як інструменту впровадження принципів освіти для сталого розвитку, навчання впродовж життя та універсального дизайну навчання. Дослідження ґрунтувалося на змішаному якісно-кількісному підході із застосуванням кейс-стаді як основного методологічного дизайну. Емпіричною базою стало освітнє кейс-дослідження, проведене кафедрою ботаніки, екології та садівництва Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, у межах якого протягом 2025 року було реалізовано серію з десяти гостьових лекцій у гібридному форматі. У дослідженні взяли участь 350 учасників, зокрема студенти педагогічних спеціальностей, науково-педагогічні працівники та представники інших закладів освіти. Для оцінювання впливу освітнього втручання застосовано дизайн анкетування до і після (pre-test/post-test) на основі п’ятибальної шкали Лайкерта. Результати проаналізовано за допомогою описової статистики та непараметричного критерію знакових рангів Вілкоксона для залежних вибірок. Отримані результати продемонстрували статистично значущу позитивну динаміку обізнаності учасників щодо екологічної освіти та сталого розвитку, їх ставлення до навчання впродовж життя, а також готовності впроваджувати інклюзивні та інноваційні педагогічні практики. Порівняльний аналіз засвідчив, що студенти продемонстрували більш відчутне зростання мотивації та рівня знань, тоді як викладачі показали вищий рівень готовності інтегрувати набутий досвід у професійну діяльність. Практична цінність дослідження полягає у можливості використання його результатів закладами вищої освіти та центрами підготовки вчителів для розроблення й упровадження сталих, інклюзивних та інноваційно орієнтованих програм професійного розвитку

Ключові слова

освіта для сталого розвитку; універсальний дизайн для навчання (UDL); навчання впродовж життя; гостьові лекції; підготовка майбутніх вчителів; педагогічні інновації

ЦИТУВАТИ
Molozhon, K. (2026). Environmental education as an innovative pedagogical strategy for sustainable development: A case study of teacher training. Humanities Studios: Pedagogy, Psychology, Philosophy, 14(2), 48-62. https://doi.org/10.31548/hspedagog/2.2026.48
Використані джерела
  1. Alshahrani, A. (2024). The use of guest speakers in higher education and implications for pharmaceutical teaching: A systematic review of literature. F1000Research, 13, article number 862. doi: 10.12688/f1000research.153968.1.
  2. American Sociological Association’s Code of Ethics. (2018, June). Retrieved from https://www.asanet.org/wp-content/uploads/asa_code_of_ethics-june2018a.pdf.
  3. Annelin, A., & Boström, G.-O. (2024). Interdisciplinary perspectives on sustainability in higher education: A sustainability competence support model. Frontiers in Sustainability, 5, article number 1416498. doi: 10.3389/frsus.2024.1416498.
  4. Barth, M., Godemann, J., Rieckmann, M., & Stoltenberg, U. (2007). Developing key competencies for sustainable development in higher education. International Journal of Sustainability in Higher Education, 8(4), 416-430. doi: 10.1108/14676370710823582.
  5. Bui, H.T.M., Bui, T., & Pham, B.T. (2024). The role of higher education in achieving sustainable development goals: An evaluation of motivation and capacity of Vietnamese institutions. The International Journal of Management Education, 22(3), article number 101088. doi: 10.1016/j.ijme.2024.101088.
  6. Ferri, F., Grifoni, P., & Guzzo, T. (2020). Online learning and emergency remote teaching: Opportunities and challenges in emergency situations. Societies, 10(4), article number 86. doi: 10.3390/soc10040086.
  7. Florian, L. (2015). Inclusive pedagogy: A transformative approach to individual differences but can it help reduce educational inequalities? Scottish Educational Review, 47(1), 5-14. doi: 10.1163/27730840-04701003.
  8. Gallagher, S., & Murphy, P. (2024). Implementing inter-institutional lifelong sustainability education: The UNI-ECO e-learning case study. Irish Journal of Academic Practice, 11(2), article number 5. doi: 10.21427/6kt7-bm13.
  9. Giera, W.-K. (2025). The inclusive learning community: Theoretical arguments and practical insights in five school projects. Sustainability, 17(17), article number 8016. doi: 10.3390/su17178016.
  10. Griful-Freixenet, J., Struyven, K., & Vantieghem, W. (2020). Toward more inclusive education: An empirical test of the universal design for learning conceptual model among preservice teachers. Journal of Teacher Education, 72(3), 381-395. doi: 10.1177/0022487120965525.
  11. Gutierrez-Bucheli, L., Reid, A., & Kidman, G. (2022). Scoping reviews: Their development and application in environmental and sustainability education research. Environmental Education Research, 28(5), 645-673. doi: 10.1080/13504622.2022.2047896.
  12. Hadjiachilleos, S., & Zachariou, A. (2022). Implementation of the UNECE strategy for ESD across the ECE region (2015-2018). Geneva: UNECE.
  13. Holst, J., Singer-Brodowski, M., Brock, A., & de Haan, G. (2024). Monitoring SDG 4.7: Assessing education for sustainable development in policies, curricula, training of educators and student assessment (input-indicator). Sustainable Development, 32(4), 3908-3923. doi: 10.1002/sd.2865.
  14. Kovalenko, O., & Kutelmah, I. (2025). Digital transformation of teacher professional development in UNESCO policy: International guidelines and the Ukrainian context. UNESCO Chair Journal “Lifelong Professional Education in the XXI Century”, 1(11), 7-21. doi: 10.35387/ucj.1(11).2025.0001.
  15. Lambrechts, W., Liedekerke, L.V., & Petegem, P.V. (2018). Higher education for sustainable development in Flanders: Balancing between normative and transformative approaches. Environmental Education Research, 24(9), 1284-1300. doi: 10.1080/13504622.2017.1378622.
  16. Leicht, A., Heiss, J., & Byun, W.J. (Eds.). (2018). Issues and trends in education for sustainable development. Paris: UNESCO Publishing. doi: 10.54675/YELO2332.
  17. Linnerud, K., Holden, E., & Simonsen, M. (2021). Closing the sustainable development gap: A global study of goal interactions. Sustainable Development, 29(4), 738-753. doi: 10.1002/sd.2171.
  18. Lotz-Sisitka, H., Wals, A.E., Kronlid, D., & McGarry, D. (2015). Transformative, transgressive social learning: Rethinking higher education pedagogy in times of systemic global dysfunction. Current Opinion in Environmental Sustainability, 16, 73-80. doi: 10.1016/j.cosust.2015.07.018.
  19. Ma, M. (2025). Enhancing student engagement and learning outcomes through strategic use of guest speakers in advertising education. Journal of Advertising Education, 29(1), 41-52. doi: 10.1177/10980482251325495.
  20. Odintsova, T. (2024). ESG competences and skills in lifelong education for sustainability. environment. In Environment. Technology. Resources. Proceedings of the 15th international scientific and practical conference (pp. 453-459). Rezekne: Rezekne Academy of Technologies. doi: 10.17770/etr2024vol2.8091.
  21. Pepple, D.G., Akaighe, G.O., Sambo, A., George-Aremu, O., Bosah, G., & Trollman, H. (2025). Using guest lectures to enhance student employability: Pedagogical considerations. Cogent Education, 12(1), article number 2452076. doi: 10.1080/2331186X.2025.2452076.
  22. Priestley, M., Biesta, G., & Robinson, S. (2015). Teacher agency: An ecological approach. London: Bloomsbury Academic. doi: 10.5040/9781474219426.
  23. Punie, Y. (Ed.). (2017). European framework for the digital competence of educators: DigCompEdu. Luxembourg: EU Publications. doi: 10.2760/159770.
  24. Qu, X., & Cross, B. (2024). UDL for inclusive higher education – what makes group work effective for diverse international students in UK? International Journal of Educational Research, 123, article number 102277. doi: 10.1016/j.ijer.2023.102277.
  25. Rose, D. (2000). Universal design for learning. Journal of Special Education Technology, 15(3), 45-49. doi: 10.1177/016264340001500307.
  26. Stevkovska, M., Klemenchich, M., Petrusheva, K.M., & Kurt, O. (2025). Active learning in higher education. Skopje: Balkan University Press. doi: 10.69648/PJKN7980.
  27. Taranto, D., & Buchanan, M.T. (2020). Sustaining lifelong learning: A self-regulated learning (SRL) approach. Discourse and Communication for Sustainable Education, 11(1), 5-15. doi: 10.2478/dcse-2020-0002.
  28. Ullah, N., Al-Rahmi, W.M., Alzahrani, A.I., Alfarraj, O., & Alblehai, F.M. (2021). Blockchain technology adoption in smart learning environments. Sustainability, 13(4), article number 1801. doi: 10.3390/su13041801.
  29. UNESCO. (2020). Education for sustainable development: A roadmap. Paris: UNESCO Publishing. doi: 10.54675/YFRE1448.
  30. Wiek, A., Withycombe, L., & Redman, C.L. (2011). Key competencies in sustainability: A reference framework for academic program development. Sustainability Science, 6, 203-218. doi: 10.1007/s11625-011-0132-6.
  31. Yahupov, V., et al. (2023). Lifelong learning: Models and methods of implementation. Kharkiv: PC Technology Center. doi: 10.15587/978-617-7319-70-1.
  32. Zawacki-Richter, O., Marín, V.I., Bond, M., & Gouverneur, F. (2019). Systematic review of research on artificial intelligence applications in higher education – where are the educators? International Journal of Educational Technology in Higher Education, 16, article number 39. doi: 10.1186/s41239-019-0171-0.