Стаття присвячена актуальному питанню щодо формування професійної позиції викладачів. Професійне зростання викладачів соціономічних спеціальностей відбувається в умовах високої емоційної напруги та інтенсивної міжособистісної взаємодії, що підвищує вимоги до саморегуляції й відповідальності за психологічний клімат освітнього середовища. Це посилює ризик хронічного стресу та вигорання, знижуючи якість викладання і стійкість у професії. Водночас недостатньо з’ясовано, як саме психологічні ресурси перетворюються на професійне зростання і яку роль у цьому відіграє суб’єктність викладача. Метою роботи було визначення особливості психологічних ресурсів професійного зростання викладачів соціономічних спеціальностей та обґрунтування моделі їх реалізації в контексті розвитку суб’єктності. Показано, що емоційні чинники та соціоемоційні компетентності формують основу психологічної стійкості у взаємодії, тоді як резильєнтність і самоефективність підтримують витривалість, відновлення та професійну мотивацію, психологічний капітал та усвідомленість, підсилюють позитивну саморегуляцію та знижують реактивність. Встановлено, що провідним механізмом трансформації ресурсів у професійне зростання є суб’єктність викладача, яка реалізувалася через проактивну організацію діяльності, підтримання професійної ідентичності й залученості та задоволення базових психологічних потреб. Окреслено, що якість взаємин «викладач-студент» є специфічним ресурсом соціономічної сфери та модифікує ефективність ресурсів через довіру й емоційну безпеку. Зазначено, що психологічні ресурси викладача утворюють цілісну систему, а центральним механізмом професійного зростання виступає суб’єктність, що поєднує стійкість, проактивність і смислотворення у професійній ролі. Практичні підходи, спрямовані на розвиток суб’єктності та саморегуляції, мають потенціал підвищувати благополуччя, знижувати ризики вигорання і покращувати якість освітнього середовища. Отриманні дані можуть сприяти розробці ефективних програм професійного зростання вчителів
освіта; благополуччя; вигорання; самоефективність; психологічний капітал