Гуманітарні студії: педагогіка, психологія, філософія

У статті проаналізовано дослідження та поради зарубіжних науковців, особливо успішних у різних аспектах суспільної та професійної діяльності, з проблеми реалізації лідерського потенціалу особистості. Особлива увагу акцентується та тому, що лідер – це людина, яка помічає зміни у певних тенденціях, прогнозує перспективу і відповідно до цього трансформує зміст і вектор своєї діяльності. Стверджується, що лідер – це особа, яка вміє своєчасно впроваджувати нове, змінюючи малопродуктивне. На основі проведених досліджень виокремлено особистісні риси ефективного лідера, до яких віднесено динамізм, комунікабельність, сприйнятливість, надійність, готовність погоджуватись тощо. Ґрунтовно аналізується концептуальний підхід до визначення феномену лідерства з позицій клінічної парадигми (психоаналізу, психотерапії, психології розвитку, теорії системи сім’ї), що, в свою чергу, становить основу для аналізу поведінки людей у колективах та організаціях. Окреме місце відведено кроскультурному дослідженню лідерства як феномену, умови реалізації і характеристики якого диктуються територіальними, національними, регіональними особливостями. Обґрунтовано значущість емоційного потенціалу організації у досягнені успіху, побіжно розкрито поняття емоційного інтелекту, емоційної експресії, харизматичного лідерства

лідер, лідерський потенціал, лідерські якості, емоційний інтелект лідера