Психологічна оцінка осіб, які подали заяву на отримання дозволу на володіння вогнепальною зброєю, має вирішальне значення для громадської безпеки. Дослідження підкреслило необхідність переосмислення підходів до психологічної оцінки осіб, які претендували на право володіння зброєю, у напрямі більшої наукової валідності та міждисциплінарної узгодженості. Водночас наукова обґрунтованість методів, передбачених законодавством Австрії та інших європейських країн, залишається вкрай сумнівною. Метою цієї статті було здійснити критичну оцінку діагностичних і тестово-теоретичних засад системи оцінювання, встановленої законом Австрії про зброю та виявлення її наукових і юридичних недоліків. Оцінювання здійснювалося шляхом критичного аналізу нормативно-правових положень, формально-логічної деконструкції обов’язкових комбінацій тестів та систематичного огляду психометричних характеристик і судово-психологічної придатності кожного із передбачених інструментів. У статті проаналізовано проблемну правову базу, яка вимагає використання застарілих і науково необґрунтованих тестових батарей. Описано логічні неузгодженості та хибні еквіваленти, що виникають унаслідок законодавчо допустимих комбінацій різних психологічних тестів. Зазначено, що окремі інструменти здебільшого непридатні для судово-психологічної оцінки через застарілі норми, відсутність прогностичної валідності щодо ризику поведінки, пов’язаної зі зброєю, та вразливість до спотворення відповідей. Детально показано, що виключна залежність від статичних, актуарних методів оцінювання суперечить сучасним, доказовим стандартам судової психології. Результати цього дослідження можуть бути використані законодавцями, юристами та клінічними психологами для реформування чинних процедур оцінювання, що сприятиме підвищенню наукової обґрунтованості та юридичної захищеності процесу видачі дозволів на володіння зброєю
дозвіл на володіння зброєю; судово-психологічна оцінка; психометричні недоліки; судова психологія; діагностична валідність