Сучасна епоха швидкого розвитку штучного інтелекту засвідчила фундаментальний парадигматичний зсув у взаємодії людини з комп'ютером – від технократичної маніпуляції до свідомого вираження через природну мову. Дослідження мало на меті філософськи дослідити перехід від маніпулятивної до експресивної взаємодії з інтерфейсами природної мови. Було застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує методи філософського аналізу, когнітивної феноменології та критики цифрової культури. Результати дослідження показали, що сучасні інтерфейси на основі моделей великих мов не лише спрощують комунікацію, але й переналаштовують онтологічні основи технологічного досвіду. Зростаюча «семантична непрозорість» великих мовних систем поставила під сумнів традиційні уявлення про розуміння, підзвітність та пояснювальність у технічній взаємодії. Було виявлено феноменологічний зсув до «невидимої» технології, інтегрованої в когнітивну архітектуру суб'єкта. Було проаналізовано феномен технологічної інтерсуб'єктивності, що розмиває межу між людською та машинною активністю. Було продемонстровано, що мова як інтерфейс не лише передає інформацію, але й функціонує як середовище для формування самоідентичності, автономії та когнітивної відповідальності. Висновки довели, що ця трансформація має глибокі філософські наслідки та вимагає систематичного осмислення, щоб запобігти руйнуванню людської автономії в контексті когнітивного злиття зі штучним інтелектом. Було підкреслено необхідність етичної основи для нових інтерфейсів – такої, яка б забезпечувала не лише функціональність, але й збереження людської активності. Практичне значення полягало у встановленні філософських основ для проектування інтерфейсів природної мови, які б підтримували людську автономію, відповідальність та епістемічну незалежність
взаємодія людини з комп'ютером; когнітивна абстракція; графічні інтерфейси користувача; штучний інтелект; філософське посередництво