У сучасному світі зростають ризики неналежного лідерства, спричинені психологічними вадами осіб, що претендують на владу. Отже, застереження суспільства від надання влади політикам, які демонструють психологічні ознаки небезпечної особистості, набуває дедалі гострішої актуальності. Стаття націлена на ідентифікацію визначення концептуальних засад розв’язання основних етичних дилем щодо експертного оцінювання психологічних характеристик і станів політичних діячів. У статті було досліджено етичні суперечності, пов’язані з публічним коментуванням психологами, психіатрами особистісних рис і психічного стану політичних лідерів без інформованої згоди та безпосереднього обстеження. У центрі уваги – «правило Ґолдватера», яке забороняє фахівцям висловлюватися щодо психічного здоров’я публічних осіб на підставі лише загальнодоступної інформації. Проаналізовано позицію Американської психіатричної асоціації (APA) щодо жорсткої заборони на коментування; та аргументи критиків цієї позиції, які вказують на трансформацію професійної ролі фахівців та громадянський обов’язок попередження небезпеки. Показано, що в основі дискусії між прихильниками і супротивниками правила Ґолдватера лежить конфлікт двох базових етичних принципів: non-maleficence (уникнення шкоди) щодо індивідуального політика як вразливого клієнта та beneficence (створення блага) щодо суспільства як колективного клієнта, що має бути поінформованим про потенційні загрози з боку лідерів. На теоретичному рівні конфлікт екстрапольовано на суперечність між утилітаристською та деонтологічною етикою. Актуалізовано потребу етичного плюралізму як способу врегулювання зазначеного конфлікту. Отже, у сучасному контексті жорстке дотримання правила Ґолдватера не завжди служить суспільному благу. Етичне врегулювання має ґрунтуватися на зважуванні принципів, контекстуальній оцінці загроз і професійній відповідальності як перед індивідом, так і перед суспільством. Результати цієї роботи можуть бути використані професійними спільнотами психологів, психіатрів, етичними комітетами та медіаекспертами для розроблення регламентів, які врівноважують етичну відповідальність фахівців перед суспільством і публічними особами під час оцінювання психологічних ризиків політичного лідерства
правило Ґолдватера; етична дилема; психічне здоров’я; суспільна небезпека; неналежне лідерство