Polunin, O.
(2025).
Modelling explanation in the space of multiple representations of the flow of time.
Humanities Studios: Pedagogy, Psychology, Philosophy,
13(1),
83-97.
https://doi.org/10.31548/hspedagog/1.2025.83
Пояснення становить невід’ємну складову як філософського, наукового, так і повсякденного мислення. Тому моделювання пояснення та розуміння джерел його варіативності набуває значної ваги в філософії, в поведінкових та природничих науках, а також у наративізації суспільних подій через мас-медіа. Для розкриття одного з джерел варіативності пояснень у статті досліджено моделювання пояснення в просторі множинних когнітивних репрезентацій плину часу. В якості методу використано формальне моделювання на підставі наявних теорій пояснення, експлікація ролі когнітивної репрезентації експлананта та експланандума в часовому вимірі. Останнє виконувалось у комбінації з аналізом експериментальних студій щодо впливу когнітивної репрезентації плину часу на оцінку об’єкта з подальшою інтеграцією теоретичних моделей й експериментальних результатів. З огляду теорій пояснення зроблено висновок, що вони, попри все розмаїття, експліцитно або імпліцитно покладаються на розгортання подій в часі, й плин часу в них відіграє істотну роль. Виходячи зі здатності когнітивної системи до продукування множинних репрезентацій плину часу та того, що зміна репрезентації плину часу визначає варіативність у відображенні навколишнього світу, а отже, й експлананта та експланандума, обґрунтовано доречність переходу від конвенційного сингулярного потоку часу в теоріях пояснення до подання його множиною окремих, самостійних когнітивних репрезентацій зі специфічними властивостями. Для різних теорій пояснення розкрито значення переходу від конвенційної моделі сингулярного плину часу до концепіювання плину часу через множину когнітивних репрезентацій. Запропоноване введення множинних репрезентацій плину часу відкриває новий горизонт для подальших теоретичних досліджень. У практичному сенсі воно наближає використовувані моделі до реального мислення й поведінки особи, а тому підвищуватиме їх надійність та прогностичну цінність
теорія пояснення; когнітивна репрезентація часу; множинність репрезентацій часу; варіативність мислення; когнітивні системи
[1] Ahn, W., Kalish, C.W., Medin, D.L., & Gelman, S.A. (1995). The role of covariation versus mechanism information in causal attribution. Cognition, 54(3), 299-352. doi: 10.1016/00100277(94)00640-7.
[2] Audi, P. (2012). Grounding: Toward a theory of the “in-virtue-of” relation. Journal of Philosophy, 109(12), 685-711.
[3] Barrett, H.C., & Kurzban, R. (2006). Modularity in cognition: Framing the debate. Psychological Review, 113(3), 628-647. doi: 10.1037/0033-295x.113.3.628.
[4] Barrett, N.F. (2023). The problem of value in scientific explanation. In Enjoyment as enriched experience (pp. 41-60). Cham: Palgrave Macmillan. doi: 10.1007/978-3-031-13790-7_2.
[5] Boroditsky, L. (2011). How languages construct time. In S. Dehaene & E.M. Brannon (Eds.), Space, time and number in the brain: Searching for the foundations of mathematical thought (pp. 333-341). Cambridge: Elsevier Academic Press. doi: 10.1016/B978-0-12-385948-8.00020-7.
[6] Boroditsky, L., & Gaby, A. (2010). Remembrances of times East: Absolute spatial representations of time in an Australian aboriginal community. Psychological Science, 21(11), 1635-1639. doi: 10.1177/0956797610386621.
[7] Callender, C. (2010). Is time an illusion? Scientific American, 302(6), 58-65. doi: 10.1038/scientificamerican0610-58.
[8] Callender, C. (2011). Time’s ontic voltage. In A. Bardon (Ed.), The future of the philosophy of time (pp. 73-94). London: Routledge.
[9] Chen, M.K. (2013). The effect of language on economic behavior: Evidence from savings rates, health behaviors, and retirement assets. American Economic Review, 103(2), 690-731. doi: 10.1257/aer.103.2.690.
[10] Craik, K.J.W. (1943). The nature of explanation. Cambridge: Cambridge University Press.
[11] Dainton, B. (2001). Time and space. Montreal: McGill-Queen’s University Press.
[12] Dehaene, S., Piazza, M., Pinel, P., & Cohen, L. (2003). Three parietal circuits for number processing. Cognitive Neuropsychology, 20 (3-6), 487-506. doi: 10.1080/02643290244000239.
[13] Fodor, J. (1983). The modularity of mind. Cambridge, MA: MIT Press.
[14] Freyd, J.J. (1987). Dynamic mental representations. Psychological Review, 94(4), 427-438. doi: 10.1037/0033-295X.94.4.427.
[15] Freyd, J.J. (1992). Dynamic representations guiding adaptive behaviour. In F. Macar, V. Pouthas & J. Friedman (Eds.), Time, action and cognition (pp. 309-323). Dordrecht: Kluwer. doi: 10.1007/978-94017-3536-0_32.
[16] Gibson, J.J. (1975). Events are perceivable but time is not. In J.T. Frase & N. Lawrence (Eds.), The study of time II (pp. 295-301). Berlin: Springer. doi: 10.1007/978-3-642-50121-0_22.
[17] Hempel, C.G. (1965). Aspects of scientific explanation. In Aspects of scientific explanation and other essays in the philosophy of science (pp. 331-496). New York: The Free Press.
[18] Hempel, C.G., & Oppenheim, P. (1948). Studies in the logic of explanation. Philosophy of Science, 15(2), 135-175.
[19] Hermer, L., & Spelke, E.S. (1996). Modularity and development: The case of spatial reorientation. Cognition, 61(3), 195-232. doi: 10.1016/s0010-0277(96)00714-7.
[20] Keil, F.C. (2006). Explanation and understanding. Annual Review of Psychology, 57, 227-254. doi: 10.1146/annurev.psych.57.102904.190100.
[21] Kim, D. (2025). Necessity, essence, and explanation. Erkenntnis, 90, 151-167. doi: 10.1007/s10670023-00691-6.
[22] Kitcher, P. (1989). Explanatory unification and the causal structure of the world. In P. Kitcher & W.C. Salmon (Eds.), Scientific explanation (pp. 410-505). Minneapolis: University of Minnesota Press.
[23] Kolvoort, I., Davis, Z.J., Rehder, B., & van Maanen, L. (2024). Models of variability in probabilistic causal judgments. Computational Brain & Behavior, 8, 162-188. doi: 10.1007/s42113-024-00223-7.
[24] Kortabarria, M., & Giannotti, J. (2024). Scientific explanation as a guide to ground. Synthese, 203, article number 73. doi: 10.1007/s11229-024-04492-4.
[25] Lombrozo, T. (2006). The structure and function of explanations. Trends in Cognitive Sciences, 10(10), 464-470. doi: 10.1016/j.tics.2006.08.004.
[26] Öhman, A., & Mineka, S. (2001). Fears, phobias, and preparedness: Toward an evolved module of fear and fear learning. Psychological Review, 108(3), 483-522. doi: 10.1037/0033-295x.108.3.483.
[27] Petrov, V. (2022). The roots of applied philosophy and its significance for knowledge based society. Philosophy, Economics and Law Review, 2(1), 48-54.
[28] Polunin, O. (2011). Human experience of the passage of time: An experimental study. Кyiv: Gnozis.
[29] Polunin, O. (2016). An impact of situational and propositional time flow on monetary saving proposition made in the first- and the third-person perspective. Studia Psychologica, 58(3), 171183. doi: 10.21909/sp.2016.03.715.
[30] Raven, M.J. (Ed.). (2020). The Routledge handbook of metaphysical grounding. London: Routledge.
[31] Ross, L.N. (2021). Distinguishing topological and causal explanation. Synthese, 198, 9803-9820. doi: 10.1007/s11229-020-02685-1.
[32] Ross, L.N. (2023). The explanatory nature of constraints: Law-based, mathematical, and causal. Synthese, 202, article number 56. doi: 10.1007/s11229-023-04281-5.
[33] Salmon, W.C., Jeffrey, R.C., & Greeno, J.G. (1971). Statistical explanation & statistical relevance. Pittsburgh: University of Pittsburgh Press.
[34] Skiles, A., & Trogdon, K. (2021). Should explanation be a guide to ground? Philosophical Studies, 178(12), 4083-4098. doi: 10.1007/s11098-021-01637-w.
[35] Van Fraassen, B.C. (1985). An introduction to the philosophy of time and space (2nd ed.). New York: Columbia University Press.
[36] Wang, X., Meng, F., Liu, X., & Chen, X. (2023). Causal explanation for reinforcement learning: Quantifying state and temporal importance. Applied Intelligence, 53, 22546-22564. doi: 10.1007/s10489-023-04649-7.
[37] Wayne, A. (2022). Explanatory asymmetry in non-causal explanation. Journal of General Philosophy of Science, 53, 555-571. doi: 10.1007/s10838-021-09596-w.
[38] Woodward, J. (2018). Some varieties of non-causal explanation. In A. Reutlinger & J. Saatsi (Eds.), Explanation beyond causation: Philosophical perspectives on non-causal explanation (pp. 117-138). Oxford: Oxford University Press. doi: 10.1093/oso/9780198777946.003.0007.