Стаття присвячена аналізу структуралістської концепції М. Фуко, в межах якої досліджується вплив трансформації соціокультурних практик на формування змісту поняття "досвід". М. Фуко заперечує абсолютизацію суб'єкт-об'єктної oпозиції, в межах якої гносеологізується зміст досвіду, та виявляє необхідність розуміння досвіду децентрації суб’єкта. Особливий методологічний статус одержує поняття «досвід» в дослідницьких пошуках Фуко. Він є одним із найбільш відомих представників французького постструктуралізму, який виявляє неадекватність класичних культурних орієнтацій в постсучасній ситуації. Історична обумовленість знання культурноісторичними формами, які складаються з дискурсивних практик висловів і недискурсивних практик видимостей, є вихідною позицією М. Фуко як представника структуралізму. Задача цього дослідження полягає у виявленні нового змісту поняття досвід в світлі сучасної трансформації соціокультурних практик. Аналіз становлення поняття «досвід» в трансформаціях соціокультурних практик демонструє історичну обумовленість змісту досліджуваного терміну. Динаміка епістем у Фуко виявляє закономірності цього генезису
досвід, епістема, дискурс, екзистенція, рефлексія, інтерпретація, суб'єктивація, деструкція суб'єктивності