Розгорнуто аналіз проблеми ірраціональної рефлексії у найглибших своїх контекстах, поданих мислителями ХХ століття. Послідовно розглянуто специфіку концептуалізації самопізнання та структури психіки, а також особливостей методології пізнання й самопізнання в контексті визначення цінностей та пріоритетів розвитку особистості. Розглянуто соціально-історичні детермінанти психіки та поведінки людини та зазначено, що психіка людини не залежить від будь-яких обмеженостей, на кшталт тримірності простору й часу. Вона не підкоряється фізичним законам та має певний надперсональний шар у своїй структурі. Здійснено огляд головних понять і проблем ірраціональної рефлексії, продемонстровані приклади їх застосування в ситуаційних контекстах, реконструйовані теоретичні взаємозв’язки та найважливіші концептуальні дискусії. Теоретичне значення проблеми пізнання та самопізнання визначається центральною роллю людини як особистості в суспільстві та історії. Здійснений аналіз свідчить про те, що методологія пізнання та самопізнання має грунтуватись на принципах аксіологічної незаангажованості, єдності логічного й історичного, а також - на взаємоузгодженості соціальної теорії та практики
свідомість, самосвідомість, рефлексія, емпіризм, воля, релятивність, іманентність, раціональність, ірраціональність, несвідоме, сублімація, соціальна цензура, феноменологія, інтенційність, психоаналіз, екзистенціалізм