У даному дослідженні здійснено концептуальне подання метафізичного та некласичного контексту рефлексії у суб'єктивістськидихотомічному її розумінні. Послідовно розглянуто специфіку рефлексії, а також особливостей методології пізнання й самопізнання в контексті визначення цінностей і пріоритетів розвитку людини та її свідомості. Здійснено огляд головних категорій щодо рефлексії, реконструйовані теоретичні взаємозв’язки та найважливіші концептуальні дискурси. Теоретичне значення проблеми пізнання та самопізнання визначається центральною роллю людини в суспільстві та історії. Здійснений аналіз свідчить про те, що методологія пізнання та самопізнання має спиратись на принципи аксіологічної незаангажованості, поєднання логічного та історичного, а також – на взаємоузгодженість теорії і практики
рефлексія, свідомість, самопізнання, раціональність, ірраціональність, емпіричне, воля, релятивність, апріорне, трансцендентне