Гуманітарні студії: педагогіка, психологія, філософія

Екологічна культура як розділ науки і комплексна характеристика особистості та її поведінки у соціумі має складний генезис, етапи її формування однозначно пов’язані з розвитком людської цивілізації від етапу зародження продуктивних сил і до сьогодення. Екологічна культура особистості фахівця, особливо того, діяльність якого пов’язана із перетворенням навколишнього середовища, є соціальним замовленням сучасного суспільства, спрямованим на вирішення правил і умов ефективного і безпроблемного співіснування діалектично суперечливої єдності у системі «біосфера – людство». У статті порушено питання ретроспективного аналізу ідей формування екологічної культури: проаналізовано передумови становлення природоохоронної діяльності у різні періоди розвитку людської цивілізації, виокремлено основні історичні періоди та схарактеризовано тенденції її розвитку; проаналізовано теорію формування екологічної культури особистості, яка ґрунтується на системі наукових знань, які, в свою чергу, становлять основи педагогіки і взаємопов’язані з такими науками, як філософія, екологія, культурологія, соціологія, психологія, кожній із яких притаманна своєрідна гносеологічна позиція. Узагальнено положення і підходи міжгалузевої інтеграції наукових висновків щодо особистісного феномену екологічної культури та основних її аспектів, які грунтуються на єдності екологічних знань, ціннісного ставлення до об’єктів природи та демонстрації природоохоронної поведінки

екологічна культура, ретроспективний аналіз ідей екологічної культури, етапи розвитку екологічної культури, основні аспекти формування екологічної культури особистості