Гуманітарні студії: педагогіка, психологія, філософія

У статті висвітлено окремі питання щодо формування естетичної культури особистості через історико-культурну призму. Хронологічно викладений аналіз філософських ідей щодо категорії культури та естетики особистості від античної епохи до сьогодення, що зумовило виведення базових дослідницьких положень в сучасному прочитанні. Представлено визначення поняття естетичної культури особистості, що є інструментом цілісного й усвідомленого сприйняття прекрасного в мистецтві та дійсності, здатністю до творчого самовиявлення яке притаманне людині. Закцентовано увагу на виключеності цієї властивості особистості як природовідповідній та культуровідповідній потребі людини, проте яка вимагає свідомого, цілеспрямованого й систематичного формування з перспективним розвитком. Підкреслюється, що першочерговим у формуванні естетичної культури є опертя на виявлення художньо-естетичних характеристик особистості з перспективним їх розгортанням до рівня естетично відповідної здатності людини освоювати навколишню реальність. Припущено, що такий рівень виявляється як в інтегрованому розвитку всіх сегментів естетичної свідомості особистості, так і в розвитку вмінь і навичок активної перетворюючої діяльності в мистецтві, праці, побуті, соціокультурних процесах. Обґрунтовано, що основним завданням формування естетичної культури є не тільки розширення спектру художнього сприймання, кількості прочитаних книг, почутих музичних творів тощо, а й свідоме генерування почуттів, духовного росту особистості, регуляції та корекції поведінки. У цьому контексті конкретизуються завдання естетичного виховання, якими є розвиток сенсорної (чуттєвої культури), виховання естетичних смаків і оціночних суджень та розвиток художньої творчості. 

естетична культура, художня творчість, педагогіка, етика, естетика, естетична думка