Гуманітарні студії: педагогіка, психологія, філософія

Позитивістські ідеї в філософській спадщині Івана Франка: епістемологічний вимір

Аліна Супрун
Завантажити статтю
Анотація

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення епістемологічних основ української філософської традиції кінця ХІХ – початку ХХ століть крізь призму рецепції позитивістських ідей у творчості Івана Франка. Мета роботи полягала в комплексному аналізі позитивістської методології в епістемологічних поглядах українського мислителя та виявленні специфіки українського позитивізму як оригінального філософського феномену. У дослідженні було застосовано методи історико-філософського аналізу, компаративістики, герменевтичної інтерпретації текстів, епістемологічної реконструкції та критичного аналізу філософських концепцій. Було досліджено вплив ідей Огюста Конта, Джона Стюарта Мілля та Герберта Спенсера на формування епістемологічних поглядів Івана Франка та особливості рецепції європейського позитивізму в українській інтелектуальній традиції. Було проаналізовано франківське розуміння природи наукового знання, співвідношення емпіричного і теоретичного компонентів пізнання, концепцію наукової істини, підходи до індуктивного методу та логіки наукового дослідження. Було встановлено, що позитивістська методологія Івана Франка становила оригінальний синтез європейської філософії науки з потребами українського інтелектуального та національного відродження, поєднуючи методологічний раціоналізм із соціальним активізмом та національно-визвольними прагненнями. Було виявлено елементи наукового реалізму та інструменталізму в епістемологічних поглядах мислителя та обґрунтовано його критичне ставлення до крайнощів позитивізму, зокрема фізикалістських редукцій у гуманітарному знанні. Результати дослідження можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів у курсах з історії української філософії, епістемології та філософії науки, а також дослідниками для подальшого вивчення позитивістської традиції в українській філософській думці

Ключові слова

позитивізм в українській філософії; український позитивізм; позитивізм у філософії Івана Франка; епістемологія; теорія пізнання; істина

ЦИТУВАТИ
Suprun, S. (2026). Positivist ideas in the philosophical legacy of Ivan Franko: An epistemological dimension. Humanities Studios: Pedagogy, Psychology, Philosophy, 14(2), 166-175. https://doi.org/10.31548/hspedagog/2.2026.166
Використані джерела
  1. Artyukh, V. (2017). Elements of positivism in the Ukrainian philosophy and culture of the second half of the 19th century. Studia Historiae Scientiarum, 16, 269-301. doi: 10.4467/2543702XSHS.17.011.7712.
  2. Comte, A. (1830). Course of positive philosophy. Paris: Éditions Gallimard.
  3. Davidenko, I. (2023). Vasyl Lisovyi on the history of Ukraine’s philosophy of the 20th century: A contribution to the discussion. Sententiae, 42(2), 47-62. doi: 10.31649/sent42.02.047.
  4. Franko, I.Ya. (1986). Collected works in 50 volumes. Kyiv: Naukova Dumka.
  5. Hrytsak, Y. (Ed.). (2019). Ivan Franko and his community. Boston: Academic Studies Press. doi: 10.1515/9781618119698.
  6. Kryvyzyuk, L., Levyk, B., Khrypko, S., & Ishchuk, A. (2021). The phenomenon of national security within postmodern cultures: Interests, values, mentality. Postmodern Openings, 12(3), 77-95. doi: 10.18662/po/12.3/328.
  7. Kulyk, O. (2022). What is Ukrainian philosophy? Visnyk of the Lviv University. Series: Philosophical Political Studies, 44, 71-76.
  8. Kulyk, O. (2023). The issue of evil in the context of Russia’s war against Ukraine. Kοινὴ. The Almanac of Philosophical Essays, 1, 1-12.
  9. Levyk, B., Aleksandrova, O., Khrypko, S., & Iatsenko, G. (2020). Geo-policy and geo-psychology as cultural determinants of Ukrainian religion, mentality and national security. Journal of History, Culture and Art Research, 9(3), 217-225. doi: 10.7596/taksad.v9i3.2761.
  10. Ma, J., & Ma, Y. (2022). The discussions of positivism and interpretivism. Global Academic Journal of Humanities and Social Sciences, 4(1), 10-14. doi: 10.36348/gajhss.2022.v04i01.002.
  11. Mill, J.S. (1882). A system of logic, ratiocinative and inductive. New York: Harper & Brothers.
  12. North-Samardzic, A., Kan, M., & Edwards, G. (2023). Leadership by cavea: The social processes of interorganisational collaborative leadership. Journal of Management & Organization, 30(4), 1119-1135. doi: 10.1017/jmo.2023.42.
  13. Nyein, K.P., Caylor, J.R., Duong, N.S., Fry, T.N., & Wildman, J.L. (2020). Beyond positivism: Toward a pluralistic approach to studying “real” teams. Organizational Psychology Review, 10(2), 87-112. doi: 10.1177/2041386620915593.
  14. Park, Y.S., Konge, L., & Artino, A.R. (2020). The positivism paradigm of research. Academic Medicine, 95(5), 690-694. doi: 10.1097/ACM.0000000000003093.
  15. Spencer, H. (1863). First principles. London: Williams and Norgate.
  16. Varpio, L., & MacLeod, A. (2020). Philosophy of science series: Harnessing the multidisciplinary edge effect by exploring paradigms, ontologies, epistemologies, axiologies, and methodologies. Academic Medicine, 95(5), 686-689. doi: 10.1097/ACM.0000000000003142.
  17. Wu, J., Zhou, N., Park, S.H., Khan, Z., & Meyer, M. (2022). The role of FDI motives in the link between institutional distance and subsidiary ownership choice by emerging market multinational enterprises. British Journal of Management, 33(3), 1371-1394. doi: 10.1111/1467-8551.12508.
  18. Yankovska, Z.O., & Sorochuk, L.V. (2021). Anthropological dimension of the philosophical “literature-centric” model of Ukrainian romanticism. Anthropological Measurements of Philosophical Research, 19, 127-137. doi: 10.15802/ampr.v0i19.236062.
  19. Yosypenko, S., Kozlovskyi, V., Panych, O., Terletsky, V., & Khoma, O. (2021). Historico-philosophical research in independent Ukraine (expert poll). Sententiae, 40(3), 6-31. doi: 10.31649/sent40.03.006.
  20. Zalaghi, H., & Khazaei, M. (2016). The role of deductive and inductive reasoning in accounting research and standard setting. Asian Journal of Finance & Accounting, 8(1), 23-37. doi: 10.5296/ajfa.v8i1.8148.