Метою проведеного дослідження став комплексний теоретичний аналіз дидактичних і методичних загроз, що виникають під час впровадження систем штучного інтелекту у навчальні програми оборонного сектору. Наукове вивчення ґрунтувалося на системному порівнянні стратегічних планів і нормативних актів України, США та Федеративної Республіки Німеччина, що дозволило зіставити підходи до формування нових професійних компетенцій офіцерського корпусу. У ході роботи встановлено, що український освітній простір розвивається за моделлю прискореної адаптації, де впровадження багаторівневої системи офіцерської освіти згідно зі стандартами Організації Північноатлантичного договору та залучення курсів розширеного дистанційного навчання забезпечили життєздатність інституцій у бойових умовах. Виявлено, що у США пріоритет надається концепції швидкої перемоги через гнучкі цикли розробки, тоді як у Німеччині акцент зміщено на ціннісно-орієнтовану інженерію та незалежну валідацію програм. Статистичні дані підтвердили стрімке зростання ринку військового навчання на базі штучного інтелекту, який досягне 2,17 млрд доларів до 2030 року, на тлі збільшення венчурних інвестицій у профільні оборонні стартапи на 24 %. Визначено значення принципу «людини в контурі» управління, що гарантує збереження відповідальності за прийняття рішень у складних тактичних сценаріях. Дані засвідчили, що основною методичною проблемою залишається ефект чорної скриньки, який за умови відсутності пояснюваності алгоритмів знижує рівень довіри особового складу до технічних інструментів. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання навчальними закладами для розробки обов’язкових модулів з інженерії запитів, верифікації даних та етичного аудиту симуляторів
цифрова грамотність; освітній простір; критичне мислення; фреймворк; гейміфікація