Актуальність роботи зумовлена зростанням психологічних наслідків війни для дітей та молоді в Україні, що створило нагальну потребу у вивченні їх психоемоційного стану та розробці комплексних заходів підтримки. Метою роботи було дослідження психологічного впливу воєнних подій на молодь віком 15-24 років та визначення механізмів травми, шляхів її подолання та розвитку резильєнтності. Для досягнення мети було використано комплекс методів: анкетування з включенням закритих і відкритих питань, аналіз наукових джерел, кількісну обробку даних, а також порівняльний аналіз для виявлення закономірностей та відмінностей між різними віковими і соціальними групами. У ході роботи було досліджено теоретичні підходи до посттравматичного стресового розладу, соціальної адаптації та резильєнтності, що сформували концептуальну основу для аналізу реального досвіду молоді. Було встановлено особливості психоемоційних реакцій молодих людей, серед яких підвищена тривожність, емоційне виснаження та потреба у стабільному соціальному та освітньому середовищі. Було проаналізовано дані анкетування, що дозволило оцінити рівень соціальної підтримки, участь у громадській діяльності та волонтерських ініціативах. Було узагальнено спільні тенденції та відмінності між різними групами, а порівняння з результатами наукових досліджень інших авторів підтвердило достовірність та актуальність отриманих висновків. Результати дослідження мають безпосереднє застосування для удосконалення комплексної підтримки дітей, які пережили війну. Практична цінність роботи полягає у можливості використання її результатів психологами, соціальними працівниками, освітянами та органами місцевого самоврядування для удосконалення програм комплексної психосоціальної підтримки дітей і молоді, які пережили війну, сприяння розвитку їх внутрішньої стійкості та соціальної активності
діти війни; ідентичність у воєнний час; психологічна стійкість молоді; посттравматичний стресовий розлад; посттравматичний розвиток; механізми подолання стресу; соціальні практики підтримки