Гуманітарні студії: педагогіка, психологія, філософія

Глобалізація наукового знання є одним із ключових процесів, що визначають трансформації сучасної науки в умовах цифровізації, розвитку мережевих інфраструктур та впровадження політик відкритої науки. Дослідження глобалізації знання є актуальним у контексті зростання цифрових технологій, розширення відкритості наукових досліджень та нових форм епістемічної нерівності, що трансформують сучасний науковий простір. Метою роботи був аналіз парадоксальної природи глобалізації знання та виявлення механізмів формування епістемічної нерівності в умовах цифрової та мережевої науки. Методологічну основу дослідження становив комплекс методів наукового аналізу. У роботі застосовано такі методи, як феноменологічний аналіз, історико-аналітичний метод, інтерпретативна методологія соціальної епістемології, критичний дискурс-аналіз та структурно-функціональний підхід. Результатами стали: аналіз взаємодії відкритості, цифровізації та глобальної інфраструктури науки, виявлення «тіньових зон» – алгоритмічних, економічних та політичних механізмів нерівного доступу до знання. Показано, що штучний інтелект став новим епістемічним агентом, який одночасно розширив дослідницькі можливості та поглибив технологічні й інфраструктурні дисбаланси. Узагальнено, що відкритий доступ, мовна асиметрія та алгоритмічна селекція сформували нові моделі епістемічної видимості та неоколоніальні форми продукування знань. Уточнено роль культурного різноманіття як ресурсу інклюзивної глобальної науки та наголошено на потребі етики прозорості. Практична цінність роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані для формування політики відкритої науки, розвитку інклюзивних інфраструктур, етичного регулювання цифрових платформ та підвищення епістемічної справедливості у глобальному науковому просторі

відкрита наука; епістемічна нерівність; цифрова епістемологія; інтерсуб’єктивність; комунікативна довіра; культурне різноманіття; етика прозорості