Впровадження демократичних процедур у педагогічний процес закладів вищої освіти актуалізує потребу в активізації процесів самоврядування та автономізації цих закладів. Відповідно, виявляється потреба реалізації синергетичного аспекту керування освітніми закладами на основі тимчасових самокерівних цільових команд, використання яких відповідає кібернетичносинергетичним аспектам керування системами різної природи – від штучних (технічних, технологічних, соціальних) до органічних. Впровадження тимчасових самокерівних цільових команд відповідає також і загальному принципу ефективного управління соціальними системами, який полягає у тому, що керівний процес постає найбільш рухомим і гнучким елементом системи та виявляє кооперативний ефект взаємодії великого числа елементів системи: оскільки будь-яка достатньо складна система функціонує у контексті взаємодії своїх елементів (що передбачає як їх структурну їєрархізацію, так і взаємну рефлексію та голографічний ефект), то кожен елемент системи, який знаходиться у зв'язку з іншими її елементами, несе в собі з тим або іншим ступенем повноти якісний зміст всіх її складових. Проведений аналіз дозволяє дійти висновків про доцільність та перспективність впровадження у процес керування закладів освіти тимчасових самокерівних цільових команд. Перспективою дослідження може бути проведення педагогічного експерименту у сфері діяльності як окремих підрозділів закладів вищої освіти, так їх і цілісної структури
самоврядування та автономізації закладів вищої освіти; синергетична модель керування освітньої галуззю, тимчасові самокерівні цільові команди, Хартія Університетів України, Болонський процес